У ХХІ столітті з кожного телевізора, радіо та комп’ютера можна почути, що людині неодмінно потрібно вийти із зони комфорту. І багато хто задається питанням, що ж це взагалі таке? У психологів прийнято цим словосполученням позначати життя чи обставини, які викликають в людини почуття тривоги. Тобто, коли людині звично жити за певним сценарієм і вона не готова щось змінювати. А якщо й готовий, то боїться порушити внутрішній баланс. Часто людині справді не потрібно нічого змінювати, але іноді це життєво необхідне. З початком повномасштабного вторгнення багато людей втратили зону комфорту, але Закарпатська область є прифронтовою зоною. І в багатьох виникає питання як зробити це в умовах спокійного життя. То як вийти із зони комфорту? Як зрозуміти, де її кордон? І чи правда, що можна стати успішнішими просто вийшовши з неї? Про це і йтиметься у статті на сайті uzhhorodka.com.ua.
Що таке зона комфорту у загальному розумінні?
Зоною комфорту називається область життєвого простору людини, де вона має найменший рівень тривожності. Там людина завжди почуває себе спокійно. Саме в ній людина робить все як завжди: ходить на роботу, відпочиває з друзями, займається своїми дітьми. Перебування в зоні комфорту – це психологічний стан, який викликається почуттями визначеності та стабільності.
Це не відпочинок і не лінощі, а просто звичні щоденні завдання. Ті справи, які людина знає, як робити, де у їх виконанні немає нічого важкого, вони є для неї звичайними та постійними У всіх людей зона комфорту різна. Для однієї людини дія може бути повсякденною, а для іншої це здасться справжнісінькою катастрофою.
Наприклад, для звичайної закарпатської домогосподарки немає нічого важкого в тому, щоб прибрати будинок та приготувати вечерю для сім’ї, а для працівника Мукачівського заводу немає нічого складного відстояти 8 годин біля верстата.
Якщо ж домогосподарку та працівника поміняти місцями, то обоє зазнають стресу. Домогосподарка не зможе так просто відстояти біля верстата 8 годин, а працівникові буде складно придумати щось на вечерю. Виходить, що кожна людина має свою зону комфорту.
Що можна вважати виходом із зони комфорту?
Якщо для кожного зона комфорту своя, то й вихід із неї індивідуальний. Наприклад, для деяких людей вихід із зони комфорту – це комфорт. Тобто люди, які люблять екстрим, наприклад катаються на лижах у Драгобраті, мають задоволення від постійного виходу із зони комфорту. У разі, якщо екстриму навпаки немає, тобто звичайні зручні умови – це їхній вихід із зони.
Взагалі виходити із зони комфорту потрібно поступово. Не можна вистрибувати із зони комфорту, як із гарячої води. Неприємні відчуття, безумовно, необхідні, але також потрібно розуміти, що треба систематично знижувати реакцію організму на них. Тобто, якщо умовно у людини фобія, необхідно шляхом постійного знаходження біля подразника знизити реакцію нервової системи. Наприклад, якщо людина має клаустрофобію і вирішила відразу ж поїхати на ліфті та застрягла в ньому, то страх після цього тільки посилиться. Більш правильним варіантом буде перед поїздкою на ліфті спочатку постояти поряд з ним, потім уявити, що ти вже їдеш на ньому, після посидіти в приміщенні, з якого можна вийти за бажанням. Це вже ціла терапія, яку найчастіше люди проходять із психологами, але за бажання можна спробувати таке зробити й самому. І в жодному разі не можна із зони комфорту вибігати в надії, що все буде добре. Організм у кожного свій і може по-різному відреагувати на стрес.
А якщо вихід із зони комфорту потрібен для розвитку?
Все вищезазначене стосується виходу із зони комфорту, коли людина має на меті подолати якісь свої фобії. Якщо ж мета у людини – постійний розвиток і рух уперед, але вона не знає, з чого почати та не має можливості потрапити в стресову ситуацію в Закарпатській області, то в такому разі є кілька порад від закарпатських психологів:
- Потрібно познайомитись з новою людиною. Людині варто ввести у своє коло спілкування людину, яка повністю відрізняється від інших друзів і знайомих, що дозволить їй випробувати нові емоції та отримати ще більше досвіду.
- Щоб вийти із зони комфорту на перших парах можна змінити звичний маршрут, спробувати новий відпочинок після роботи, піти в інший магазин, а не той, у який людина ходить постійно.
- Варто всіма силами боротися з лінощами. Якщо людина давно хотіла щось зробити, але боїться чи лінується, то варто спробувати подолати себе.
- Зміни в атмосфері будинку. Потрібно влаштувати вдома невелику перестановку або включити незвичну музику. Пересунуте на кілька сантиметрів дзеркало і метал-група на фоні допоможе людині трохи вийти зі своєї зони комфорту.
- Зміна стилю одягу. Гардероб людини складається з чорних і білих речей? Варто їх відкласти на якийсь час і одягнути якісь яскраві кольори. Не так важливо які головне, щоб одяг кардинально відрізнявся від звичного.
- Варто все одно сісти та подумати. Мало просто намагатися вийти із зони комфорту. Насамперед, людині необхідно зрозуміти з чим саме вона бореться. Варто визначити мету навіщо виходити із зони комфорту. Бажання стати кращою версією себе? Боротьба зі страхами? Бажання розвинути конкретну навичку? Щоб це не було, але людина повинна розуміти для чого вона обмежує себе в чомусь, або змінює свій звичний спосіб життя, інакше вона швидко здасться не розуміючи до чого вона йде.
А чи всім потрібно виходити із зони комфорту?
Багато психологів із Закарпаття запевняють, що не всі навіть перебувають у цій зоні. Багато людей, які не розуміють психологію, неодмінно радять усім вийти із зони комфорту, адже це дуже, як їм здається, дієвий засіб. Але ці люди навіть не підозрюють, що хтось кому вони це рекомендують не перебуває у зоні комфорту. У відповідь можна почути щось на кшталт: “Цим людям просто подобається бути нещасним. Вони можуть продовжувати жаліти себе, бути нещасними та нічого не робити”. Загалом це звинувачення людей у вторинній вигоді. Мовляв, люди, які нещасні та водночас нічого не можуть із цим зробити насправді одержують задоволення від цього. Якщо співрозмовник добре підкований у сфері популярної психології, він посилатиметься на розтиражоване поняття вторинної вигоди. Зазвичай під вторинною вигодою розуміють якусь неявну, приховану від поглядів оточуючих перевагу, яку людина отримує від видимої проблеми. І ніхто навіть не замислюється, що від страждань чи дискомфорту неможливо отримувати задоволення. Звичайно ж, у майбутньому, якщо людина зможе адаптуватися до дискомфортних умов, вона стане більш витриманою і кращою версією себе, але в моменті, поки вона поза зоною комфорту відчуття в неї жахливі. І радити, щоб людина ще більше вийшла з зони комфорту є підживленням її стресу та страждань. При цьому заявляти про вторинну вигоду може кожен перехожий. Проблема в тому, що висновок про те, що людині це подобається, тому що вона може це припинити (на думку цих перехожих) докорінно не вірна. Цей висновок зроблений поверхово і є шляхом підняття своєї важливості.
Тому не кожному потрібно ще більше піддавати свій організм стресу, якщо він і так не справляється. Вихід із зони комфорту – це завжди стрес як для ментального здоров’я, так і для фізичного. Надмірний стрес може увігнати людину в депресію, відмову від взагалі будь-якого виду діяльності, може схиляти людину до вживання наркотичних речовин, а також до думок про суїцид. З виходом із зони комфорту потрібно бути дуже обережним і не робити так, як кажуть друзі, колеги чи знайомі. Все має відбуватися в безпечних умовах для людини, інакше наслідки можуть бути незворотними. Якщо людина сама не справляється, то варто звернутися за допомогою до одного з кваліфікованих закарпатських психологів.