Традиційний одяг народів Закарпаття був створений під впливом багатьох культур. У традиційному вбранні закарпатців можна побачити елементи угорської, словацької, польської, німецької та румунських культур. Звичайно ж, це не означає, що закарпатці не мають власного стилю в одязі. Традиційне вбрання закарпатських народів охоплює вбрання лемків, гуцулів, долинян та бойків Закарпаття. Одяг виглядає дуже незвичайно та цікаво. Як виглядали традиційні вбрання у закарпатців у ХХ столітті? Чим відрізнялися чоловічі та жіночі вбрання? І як вони формувалися упродовж часу? Про це йтиметься у статті на uzhhorodka.com.ua.
Чому закарпатський одяг такий різноманітний?
Насправді, все дуже просто. Річ у тому, що Закарпаття було такими собі дверима між Східною і Центральною Європою. Тут контактували як вже обживші цю землю слов’яни, так і прийдешні німці, австрійці, угорці. Саме в Закарпатті відбувалися найактивніші процеси контактування, взаємозв’язків та взаємовпливів між кардинально різними етносами та, що найголовніше, народами, які в культурному плані кардинально відрізнялися один від одного. Це все, звичайно ж, відобразилось на культурних традиціях, побуті, віруваннях і одязі. Саме тому Закарпаття і вважають найколоритнішим регіоном України.
Впливу яких країн зазнали закарпатці?
Найголовнішим народом, у яких закарпатці багато чого перейняли, виявилися древні угри – кочовий народ, який прийшов та оселився на території сучасної Угорщини. Вони мали відмінний від слов’янського тип вбрання. Обов’язковими елементами їх вбрання були штани, шкіряні чоботи та кафтан. Тому не дивно, що в багатьох закарпатців можна побачити ці елементи одягу як частину національного.
Дуже великого впливу закарпатці зазнали від європейців, адже цей регіон був досить довго в Австро-Угорській імперії. Саме з цього часу закарпатці зазнають впливу німецької, румунської та словацької культур. Чітко визначити, наскільки закарпатці зазнали впливу цих націй, неможливо.
Жіночий національний одяг ХХ ст.
Жінки із Міжгірського, Хустського та Тячівського районів на початку ХХ століття все ще одягали дуже довгі сорочки, але практичність уже відходила на другий план. У моду починають входити короткі сорочки, а довгі починають пхати в спідниці. Доробні сорочки в закарпатській долині шили зазвичай з конопель, льону або суміші бавовняних і конопляних ниток.
Жіночі сорочки були прикрашені вишивкою на рукавах, зап’ястях, вузькій обшивці навколо горловини, а також прямо на грудях. Зазвичай плечовий одяг не закривав вишивку.
Доробні сорочки найчастіше мали рукав без вставки. Це робилося для того, щоб він був ширшим, а з його внутрішньої сторони ушивали прямокутник, полотно шириною 10-20 сантиметрів. Рукав біля жіночого вбрання закінчувався вишитими”фідрушами”, “фодрою” і “запясником”, оброблявся різними техніками вишивки та обметаним петельним швом по краю.
На спині у жінок на той час був особливий надріз. Він зав’язувався двома шнурками, які робилися з бавовняної або вовняної нитки.
Найкрасивіше виглядали орнаменти на рукавах. Залежно від характеру розміщення орнаменту та кольору вишивки сорочки долинянок Закарпаття мали спеціальні назви: “рукава”, “косиця”, “запузлиця”, “ромованка” або “всідниця”. Основними орнаментальними мотивами були “кіски”, квадрати, ромби та хрести. Переважаючими квітами у таких вишивках були темно-червоні, сині та білі.
У будні жінки носили сорочку під назвою “рукава”, яка була орнаментована двома поперечними смугами на рукавах: вужче йде смуга на плече і ширше на рівні ліктя.
Більш святковою сорочкою тоді була саме “косиця”. У верхній частині рукава такої сорочки був пошитий великий ромб. До основного ромба могли нашивати ще поперечну смугу або менші ромби на рівні ліктя. Вишивка навколо ромба могла бути зовсім різною, а сам ромб міг бути поділений косим хрестом на чотири маленькі фігури. З часом дедалі більше ускладнювалися такі ромби. Вже в середині ХХ століття в такій сорочці ромб ділять на 9-20 дрібних квадратів, контурні лінії стають яскравішими, утворюється безліч дрібних елементів. У таких селищах як Синевир у таких сорочках ромб іноді не мав контурної смуги, його площу розділяв великий хрест на менші ромби, які заповнювалися різними за величиною “кісками”.
На Закарпатті більшість жіночих сорочок-“боргань” мали попереду під вузьким своєрідним “нашийником” прямокутний вишитий елемент. Така вишивка була не лише прикрасою, а й своєрідним оберегом.
Заміжні жінки носили на голові невеликий чорний чіпок, який прикрашався зверху червоними стрічками та вишивкою. Дівчата ж, які ще не одружилися, носили на голові вінці, які були сплетені з гірлянд у вигляді чіпки. На ногах жінки того часу частіше вдягали тупанки та звичайні куплені черевики.
Традиційний одяг закарпатських чоловіків ХХ століття
У період ХХ століття у чоловіків на Закарпатті були модні все ті ж фільцеві капелюхи з широкими полями, але пояси носили ширші, шуби були довгі і опускалися нижче коліна, також носили чорні лейбики і уйош. Взимку ж чоловіки одягали на голову клепані або високі волохатие купи, а також сірі смушкові шапки. Влітку на закарпатцях можна було побачити широкі гаки льону, а взимку вузькі облягаючі вовняні холошни. На Мармарощині чоловіки носили звичайні сорочки російського крою, але підлоги, як і міщани, заправляли у штани. На сорочках можна було побачити шерсть або бавовну на комірі, спереду, іноді були вишиті й спеціальні розрізи на грудях, але тут залежало більше від краю. Іноді на таких сорочках були нашиті спеціальні плечові вставки, але це було дуже рідко. На розрізи нашивалися сині скляні ґудзики, щоб можна було застебнути його і тим самим трохи захиститися від вітру. Чоловіки довгий час носили чорні лейбики, а поверх них одягали уйоші. На ці уйоші зверху натягували гуню без коміра з довгими рукавами у шиї обшиту червоними тканинами. Гуню виготовляли з вовни, таким чином, щоб з виворітного боку вона була гладка, а з лицьового було безліч витягнутих ниток, подібно до овечої вовни. На Мармарощині такі гуні, наприклад, білого кольору і не нижче колін. В інших поселеннях гуні були переважно чорного кольору та темно-синього кольору. Чоловіки Закарпаття частіше носили саме ноги, а ось чоботи з довгими халявами – це була прерогатива жінок цього регіону.