Традиційне національне вбрання – це справжня святиня українського народу. Здавна вважалось, що вишитий рушник, сорочка, кожушок чи хрустка є найкращим подарунком. Наші предки стверджували, що той, хто нехтує національним вбранням, втрачає свою духовність. Повага до традиційного одягу – це повага до свого роду, краю та його історії. У кожному куточку Україну традиційне вбрання прикрашали по-різному. Завдяки особливостям вишивки, унікальним орнаментам та додатковим прикрасам можна зрозуміти, якому регіону належить національне вбрання, пише сайт uzhhorodka.com.ua. Аби відрізнити традиційний одяг Закарпатської області від інших регіональних костюмів, розповімо про унікальність вбрання нашого краю.
Національний одяг закарпатських гуцулів
Закарпатські гуцули мешкають у Рахівському районі. Проте стиль життя, традиційний одяг та оздоблення вишивки відрізняються навіть у межах однієї етнічної групи. Саме тому гуцулів розділяють на територіальні округи з унікальними особливостями в оформленні традиційного вбрання. Існує чотири окремих райони:
- Ясінський, який охоплює селища: Чорна Тиса, Лазещина, Кваси, Ясіня, Білин, Стебний, Стіний та Тростянець;
- Богданівський, до якого входять села: Богдан, Розтоки, Видрички, Бребоя, Тишора, Говерла та Луги:
- Рахівський, до якого входять поселення в районі сіл: Луг, Рахів, Вільховатий, Костилівка, Поляна та Росішка;
- Великобичківський, який охоплює села: Великі Бички, Стримба, Верхнє, Кобилецька поляна, Водяне
Головним елементом традиційного вбрання закарпатських гуцулів є «кошуля» – вишита сорочка, довгого крою, з маленьким комірцем у формі стійки та довгими прямими рукавами з манжетами біля зап’ястя. Підперізували вишиванку тканиною, що обов’язково зав’язувалась на лівому боці. Візерунками та орнаментом майстрині оздоблювали комірець, манжети та поділ сорочки. Поверх вишиванки одягали кептар, традиційний білий кожушок без рукавів, який носили й чоловіки, й жінки.
Но ноги одягали теплі капчурі, які в’язали власноруч з яскравих ниток червоного, синього, зеленого, чорного та білого кольорів. Поверх в’язаних панчох одягали бочкори, тобто традиційні гуцульські черевики. Взимку носили теплий кожух з довгими рукавами, який часто підперізували широким шкіряним поясом. Заможні гуцули одягали гуню – пухнастий та м’який кожушок з овечої шерсті. На весну та осінь зі скрині витягали гуглю – плащ-накидку або сердак, який шили з різнобарвних клаптиків цупкої тканини клаптиків та прикрашали вишивкою. Чоловіки носили гати – широкі літні штани, а взимку повертались до холош – шерстяних теплих брюків, а на свята одягали шкіряні штани. На голову одягали чорні капелюхи, а взимку шапки з вухами. Чоловіки носили довге волосся, аби воно добре трималось купи, змащували пивом або жиром.
Жінки одягали довгі до підлоги вишиті сорочки. Зав’язували вишиванку крайкою, яка була вишита різними нитками, зокрема золотою. Замість спідниці одягали дві запаски, які вручну ткали з червоної вовняної нитки, з додаванням зеленого, жовтого, золотого та срібного забарвлення. Образ закарпатських гуцулок привертав увагу яскравим забарвленням. На свята та до церкви жінки одягали сині або зелені сукні, які вишивали та оздоблювали галунами. Шию прикрашали силянками. Хустки мали право носити лише заміжні жінки.
Національний одяг долинян Закарпаття
Долинянки Тячівського, Хустського та Міжгірського краю до середини XX століття носили додільну вишиту сорочку «довганю». Лише наприкінці минулого століття жінки почали одягати короткі вишиванки з цупкого полотна. Сорочку зшивали з різних частин полотна, яке зазвичай було лляним, конопляним або бавовняним. Оздоблювали довганю вишивкою на рукавах та грудях, так аби верхній одяг без рукавів не закривав орнаменти та візерунки. Розріз на сорочці робили на спині, аби підкреслити елегантність жінки. Зв’язували його різнобарвними вовняними або бавовняними шнурками з китицями. Майстрині збирали сорочку у складки та прикрашали візерунками мереживом та орнаментами.
Вишивку найчастіше використовували на рукавах, адже яскравий орнамент додавав сорочці об’єму. Серед візерунків були поширені: восьмикутні зірки, ламані та хвилясті лінії, квадрати, ромби, прямокутники, прямі та скісні хрести. У вишивці домінували яскраві кольори: червоний, темно-вишневий, синій, зелений, білий та чорний. Вишивали гладдю, хрестиком, технікою виколювання, вирізування та занизування.
Також серед долинянок була поширена «косиця» — сорочка, що мала у верхній частині рукава вишитий великий ромб. До основної фігури майстрині додавали поперечну смугу або маленькі візерунки. Контур фігур вишивали технікою вирізування або нашивали дрібними візерунками.
Чоловіки одягали звичайні вишиті дрібним хрестиком сорочки руського крою, які заправлялись у штани. Вишиванки защіпались яскраво-синіми скляними ґудзиками. Вишивались сорочки бавовняними або шерстяними нитками. Чоловічі вишиванки не мали візерунків. Поверх сорочки одягали чорну камізельку без рукавів (лейбик), яку прикрашали вишивкою яскравих кольорів. По лейбиках одягали вуйош – коротеньку куртку білого кольору. Зверху на вуйош брали плащ-накидку (гуню) чорного, білого або сірого кольору. Верхній одяг не мав комірців та був обшитий червоними нитками біля шиї. Плащ ткали з шерсті так, аби його внутрішня сторона була гладкою, а лицева нагадувала овече руно. Гуню носили накинутою. Чоловіки носили шкіряне взуття (постоли) або чоботи з довгими халявами. Влітку одягали тонкі лляні широкі гачі, а взимку шерстяні штани. Доповнювали образ фільцовими капелюхами з широкими полями та об’ємним поясом. Взимку на голову одягали високі мохнаті шапки, а також сірі смушкові головні убори.
Національний одяг закарпатських лемків
Закарпатські лемки одягались майже так само, як гуцули. Жінки носили довгі вишиті сорочки, яскраві безрукавки, кожушки, силянки, хустки та запаски. Проте замість довгого плаща-накидки, одягали короткі курточки, але з широким коміром та нашитими об’ємними плечима. Верхній одяг лемки торочили. Рукави у плащах були надзвичайно широкими, тому лемки жартували, що використовують їх замість торби. На ноги взували шкіряні чоботи або туфлі. Жінки доповнювали образ яскравим намистом, брошками та навіть корсетами. А чоловіки носили широкі шкіряні пояси та невеличкі капелюхи.
Національний одяг закарпатських бойків
Стиль закарпатських бойків нагадував традиційне вбрання гуцулів. Влітку чоловіки носили лляні тонкі гачі, а взимку білі штани з кантами по обидва боки. Одягали звичайну сорочку руського крою, але защіпали її шпонкою або стрічкою. Поверх вишиванки носили хутровий кожушок. Також чоловіки носили шкіряні торби або ташки, оздоблені мідними ґудзиками. На ноги взували шкіряне взуття, яке зав’язували сукном. Верхнім одягом слугували плащі або кожухи, але без рукавів. Вбрання обшивали червоними нитками та різнокольоровими ґудзиками. Защіпались плащі на велику шерстяну петлю або великий вузол, який формою нагадував звичайний ґудзик. Носили маленькі капелюхи.
Жінки одягали довгі вишиті сорочки та кольорові спідниці. Також дівчата носили корсети та хустки, як у міщанок. В одязі домінували червні, зелені, сині кольори. Доповнювали образ яскравим намистом, силянками, хустинами та вінками.
Слід пам’ятати історію та цінувати традиційне українське вбрання, адже це наша з вами історія і ми мусимо її передати наступним поколінням.