Абсолютно всі мріють про гарний брендовий одяг. І, звичайно ж, чим відоміший бренд, тим більше люди довіряють йому. HugoBoss, Dolce&Gabanna, Gucci, MarcoPolo – це бренди, які не потребують представлення. Про такі бренди знають абсолютно всі. Але проблема в тому, що такі бренди коштують дуже дорого через свою популярність. Але мало хто знає, що необов’язково купувати дорогий закордонний брендовий одяг, адже в обласному центрі Закарпаття – Ужгороді на місцевій швейній фабриці виготовляється одяг, який нітрохи не гірший за закордонні бренди. І що ж готова запропонувати ця швейна фабрика? Чому вітчизняний виробник кращий за закордонний? І яка історія цього місця? Про це й йтиметься у статті на uzhhorodka.com.ua.
Період після Другої світової війни
Швейна фабрика бере свій початок у 1946 році. Саме тоді радянська влада на Закарпатті почала створювати перші колективні провадження. Декілька закарпаток взяли свої швейні машинки і об’єдналися в артіль, який вони назвали “Вільна закарпатка”. Післявоєнна мода дуже сильно відрізнялася від того, що було раніше, а тому замовлень на виробництво нового одягу було безліч. Шили переважно робочий одяг, білизну та фуфайки. То був не єдиний артіль в Ужгороді. У 1961 році рішенням комуністичної партії було об’єднати та створити державне підприємство, яке мало назву Ужгородська швейна фабрика. Ця фабрика спеціалізувалося на пошитті жіночих та дівочих суконь-халатів із ситцю. У багатьох жінок були, а можливо, досі залишаються такі халати в гардеробі. Звісно, у Радянському Союзі було дуже важко з текстильною промисловістю. Грошей на такі виробництва не виділялося. Більшість коштів йшли на озброєння, авіапромисловість та космічну, але базові потреби закривати ніхто не хотів. Тож на весь союз було лише 12 фабрик. І лише за часів перебудови цим 12 фабрикам виділили хоч якісь гроші на технічне переозброєння. Навіть не заощаджували на перенавчання співробітників. Тоді приїхали французькі компанії, які переоснащували саму фабрику та пояснювали як користуватись обладнанням. Саме для французької компанії Закарпатська фабрика і пошила своє перше замовлення після встановлення нових верстатів.
Як позначився на фабриці розвал Радянського Союзу?
Після розвалу величезний ринок збуту було втрачено, як і в зв’язку з виробниками тканин. Деякі з них збанкрутували та закрилися, деякі опинилися за територією України, а тому торгувати з ними було невигідно. Швейній фабриці потрібно було швидко адаптуватися, тому вона почала налагоджувати свої стосунки із європейськими колегами. Перші замовлення було зроблено для угорських компаній, пізніше з’явилися й німецькі замовники. Поголос про якість одягу на закарпатській фабриці розлітався по всій Європі і на порозі стояли французи, іспанці та англійці. Шили все, що тільки могли навіть малинові піджаки, які були популярними у 90-х. На той час швеї навчилися шити, і чоловічі штани, і жіночі жакети, і пальта. Як правило, для перших замовників закарпатської фабрики шили недорогі вироби маловідомих торгових марок. Згодом фабрика шила все дорожчі марки.
Як весь світ, так і мода, зокрема, не стоять на місці. Від роботи швачки вимагають все більше відповідальності, креативності, делікатності і що найголовніше вона має бути націлена максимально на результат. Неважливо, наскільки одяг якісний або креативний, якщо він не подобається кінцевому споживачеві, то й толку від такого одягу мало. Завдяки таким нехитрим правилам з Ужгородською швейною фабрикою з початку незалежності України співпрацювали багато відомих брендів таких як: Hugo Boss та MarcoPolo.
Вже у ХХІ столітті частка експорту продукції до Європи становила 95%. Найбільшими замовниками стали німецькі та французькі компанії. Враховуючи, наскільки німці скрупульозно ставляться до роботи, це точний показник якості. Саме завдяки своїй відповідальності компанія тримається на плаву і навіть непогано так заробляє.
Безумовно співпраця з відомими на весь світ брендами та серйозними компаніями – це насамперед статусна річ. Адже з дорогими компаніями мало хто може співпрацювати. Треба відповідати умовам, яких вимагає ця компанія. А їх стандарти дуже високі. Так власниця цього підприємства казала, що навіть через відсутність гарячої води в крані перевірку можна не пройти.
Власний ужгородський бренд
Звичайно ж, Ужгородська швейна фабрика є не лише виробником чужого одягу, а й творцем власного бренду. Бренд Ужгородської швейної фабрики зветься “Парада”. Спочатку бренд мав називатися просто “Одяг з Ужгорода”, але шляхом конкурсного відбору почали називати саме “Парада”. Нині цей бренд пізнаваний не лише на Закарпатті, а й у всьому світі. Навіть склалися свої мовні особливості назви. Наприклад, на сході бренд називають “Парада” з наголосом на останній склад, а іноземці жартома говорять LightPrada, проводячи тим самим порівняння з ім’ям відомого світового бренду одягу.
Швейну фабрику сконцентровано зараз на пошитті одягу в ніші для жінок віком 25+. Як зізнаються керівники швейної фабрики, – це найактивніший вік для жінки, коли вона народжує дітей, намагається реалізувати себе як мати, як професіонал своєї справи, і в першу чергу, як жінка.
З початку Ужгородська швейна фабрика звертає увагу на українського споживача. Адже саме українських жінок націлений бренд “Парада”. А різниця між європейськими жінками та українцями безперечно є, як мінімум українки люблять речі з натуральної сировини. Європейські дівчата просто звикли вже одягати речі з поліетиленової сировини, щоб не прасувати її, а просто викинути її, коли вона зноситься. Також, українки люблять універсальні костюми, щоби в них можна було піти, як на дискотеку, так і на роботу. А третьою, можливо, основною відмінністю українок від європейок є те, що жінки з України величезну увагу приділяють формам. Адже, на думку українок, одяг має приховувати всі недоліки і підкреслювати всі сильні сторони жінки.
Перспективи розвитку українського бренду
На фабриці змінився як процес виготовлення одягу, так і персонал. Звичайно ж, комп’ютеризоване виробництво з його європейськими потужностями важливе, але без молодого покоління на фабриці ніяк не обійтися. Молоді на фабриці мають величезну перспективу зростання, причому досить швидкого. Саме завдяки молодому поколінню швейної фабрики вдається йти в ногу з часом.
Українські бренди мають усі перспективи розвиватися та поширювати свій одяг по всьому світу. Ужгородський бренд “Парада” вже експортується на європейський ринок, а також почав захоплювати і ринок Північної Європи. Звичайно, на цьому навряд чи ужгородська фабрика зупиниться. Але розвитку легкої промисловості заважає відсутність конкурентних умов в Україні. Адже саме конкуренція даватиме поштовх українським брендам і виробникам одягу створювати новий, ще оригінальніший продукт, який ще вище цінуватиметься не лише в Україні, а й у всьому світі.
Загалом Ужгородська швейна фабрика досягла небувалих успіхів з моменту свого створення. Хоча починалося все з невеликої групи жінок, які створили свій артіль. Хто знає, можливо, через 20-30 років такий бренд як українська “Парада” буде на слуху абсолютно в кожного нарівні з Hugo Boss або Dolce&Gabanna.