Кожне місто має свої романтичні історії. Ужгород теж бачив і палке кохання, і любовні страждання, і самовіддану пристрасть, пише сайт uzhhorodka.com.ua. Хочете влаштувати незабутнє побачення? Тож запрошуємо прогулятись найромантичнішими закутками Ужгорода разом з izi.travel.
Зустрінемось на площі Шандора Петефі, пройдемось по Пішохідному мосту та Замкових сходах, потім відвідаємо центральні вулиці та завершимо нашу прогулянку перед будівлею РАЦСу. Кожна зупинка розповість свою романтичну історію. Тож, починаємо!
Памʼятник Шандору Петефі
Площа Петефі – одна з найцікавіших екскурсійних локацій міста, де збереглися архітектурні обʼєкти XIX–XX ст. У 1847 році саме тут зупинявся відомий угорський поет Шандор Петефі, на честь якого й було названо площу. Попри надзвичайно коротке життя, всього 26 років, митець залишив велику творчу спадщину, окремою частиною якої є любовна лірика. В його житті також було велике кохання. Обраницею поета була Юлія Сендреї. Про їх першу зустріч він писав: «Там, навпроти готелю, в саду під деревом, побачив я її минулого року, 8 вересня, між 6 та 7 годинами вечора. З тої хвилини вважаю я, що живу, що існує світ…а до того не було мене, не було світу, не було нічого». Пара одружилась та народила сина Золтана. Але війна зруйнувала цю щасливу родину. Шандор загинув на полі бою.
Мініскульптура «Міклош Берчені та Крістіна Чакі»
Мініскульптура Міклоша Берчені та Крістіни Чакі встановлена у 2015 році. У маленькому форматі відображено цікаву історію кохання останніх аристократів, володарів Ужгородського замку.
Саме ця пара перетворила його на центр культурного та світського життя Ужанщини. В житті Міклоша це була друга Крістіна. Він вже був одружений раніше на Кристіні Другет, після смерті якої йому власне і дістався Ужгородський замок, куди Берчені привіз доньку державного суду Угорщини Крістіну Чакі. Це кохання було по-справжньому самовідданим. Чакі завжди вірно чекала Міклоша з військових походів, а коли австрійська армія захопила замок, втекла разом з чоловіком до Туреччини. Там вони й прожили до кінця життя в любові та злагоді. Докладніше про історію кохання Крістіни та Міклоша читайте в статті.
Пішохідний міст
Для Ужгорода, як для міста, що розкинулося по обидва боки річки, мости є необхідністю з давніх-давен. Описи давніх мостових конструкцій відносять до Середньовіччя. Сучасний Пішохідний міст зведений після Другої світової війни на місці старого залізобетонного мосту 1898 року будівництва. Неофіційна назва сучасної конструкції – «Міст кохання». Адже після реконструкції 2010 року, коли його прикрасили квітами та облаштували ліхтарями, це стало ледве не найпопулярнішим місцем зустрічі закоханих. Згодом тут почали зʼявлятись і символічні замки, кількість яких з кожним роком зростає. У 2016 році на мосту зробили мерехтливу підсвітку, що додало йому ще більше романтичності та привабливості.
Вулиця Замкові сходи
Замкові сходи – надзвичайно мальовнича пішохідна вулиця в центрі міста, що зʼявилася у XVIII–XIX ст. Її особливістю є наявність майже 100 сходинок та цікава Z-подібна форма. Саме цей факт і став причиною присвоєння вулиці назви «місця для поцілунків». Тут прямо посеред центру пари могли сховатися від чужих поглядів та усамітнитися, адже звивиста форма провулка давала змогу загубитись серед натовпу. По закінченню всіх сходів вас чекає неймовірний краєвид на місто з цікавого ракурсу.
Мініскульптура «Ейфелева вежа»
В 2015 році в Ужгороді зʼявилася мініскульптура
«Ейфелева вежа», яка стала новою родзинкою міста. Завдяки мініатюрним розмірам вона є найменшою у світі. Висота скульптури лише 16 см, а вага менше кілограма. Відшукати її не так вже й просто, адже захована мініатюра всередині старовинного ліхтарного стовпа поблизу Кафедрального собору, що на вулиці Капітульній, 9. На урочистому відкритті були присутні європейські дипломати та французький консул. Тож, якщо у вас немає можливості провести побачення під справжньою Ейфелевою вежею, маєте оригінальну ідею – призначити романтичну зустріч під ужгородською.
Вулиця Августина Волошина, Будинок Гізели
Центральні вулиці – ідеальне місце для романтичних прогулянок. Тут і старовинна архітектура, і затишні кавʼярні, і давні храми, а також Будинок Гізели – колишній дівочий римо-католицький ліцей, покровителькою якого була Гізела Баварська. Сучасного вигляду обʼєкт набув 1907 року і добре зберігся до наших днів. Під дахом будівлі у ніші фасаду розташована скульптура Блаженної Гізели – доньки герцога Генріха Другого Баварського, яка мала дуже непросту важку долю. В 995 році вельможні посли попросили її руки для Іштвана Першого. Вже через рік в Німеччині зіграли весілля. Все життя Гізела намагалася латинізувати угорські володіння, але після смерті чоловіка її почали переслідували та увʼязнили. Через деякий час Гізелу відіслали до Баварії, де вона стала монахинею. В 1975 році католицька церква визнала королеву блаженною, після чого багатостраждальна Гізела була зарахована до лику святих. До речі, у радянські часи скульптуру Гізели замурували, хрест демонтували, а школу передали музичному училищу. Лише в 1996 році Гізела була розмурувана. На вулиці Волошина багато затишних кафе та кавʼярень з видом на будинок Гізели. Тож, можна тут зупинитись, відпочити, випити ароматної кави та відправлятись далі.
Цвинтар «Кальварія»
Погодьтесь, незвична локація в романтичному маршруті. Але, повірте, стільки кохання та відданості, скільки бачило це місце, важко уявити. «Кальварія» – найстаріше та найбільше кладовище Ужгорода. Тут поховано багато видатних людей, які відомі далеко за межами краю. Також вічний спокій знайшли тут ужгородські Ромео та Джульєтта, трагічна історія кохання яких сколихнула місто 1892 року. Жила тоді в Ужгороді пара закоханих -– солдат Гейза Шеффер та Агнеса Деметер. Сталось так, що батька дівчини перевели служити до міста Шопрон, ближче до Австрії. Тож родина збиралась їхати з міста. Гейза не міг відпустити кохану, але поїхати з нею теж не міг. Якось в листопаді, напередодні відʼїзду Деметерів, Шеффер привів дівчину до себе. Ближче до вечора батьки Агнеси почали непокоїтись. Коли вже настала ніч, батьки з сусідами виламали двері та побачили страшну картину. Хлопець з дівчиною сиділи на ліжку біля стіни, а в грудях кожного з них була вогнепальна рана від револьвера. Поховали коханих в одній могилі, в білій сукні нареченої та офіцерській формі.
Ясен Масарика
Ботанічна памʼятка міста «Ясен Масарика» – велетень, що є окрасою Ужгорода. Вік дерева – понад 120 років, обхват стовбура – 4,9 метра, а висота крони – неймовірних 30 метрів. Вже понад пів століття ясена обплітає плющ, за що місцеві лагідно називають їх «нерозлучна пара». Назване дерево на честь відомого чехословацького діяча Томаша Масарика. Ходила легенда, що саме він посадив цей величний ясен, але науковці спростували цей факт. Хай там як, варто прогулятися набережною під величезною кроною цього велетня, особливо в спекотний літній день.
РАЦС, памʼятник весільному рушничку
Памʼятник весільному рушничку на подвірʼї сучасного РАЦСу в Ужгороді зʼявився 2010 року.
Приурочений він щорічному фестивалю «Парад наречених» (докладніше про парад читайте в статті). Цей невіддільний елемент українського весілля прикрашений написами «На щастя! На долю!», візерунком символічного «дерева життя» та словами традиційних обрядових пісень. Мініобʼєкт вважається першим в Україні та єдиним у світі витвором мистецтва в такому форматі, що присвячений цьому важливому оберегу.
