Люди в XXI столітті й уявити не можуть, як жили їхні бабусі та дідусі за часів Радянського союзу. Які там існували заборони, норми та правила. І для багатьох те, що відбувалося там, зараз здалось би чимось дивним. Але в таких умовах зростало безліч людей, у яких сформувалася психологія, що повністю відрізняється від сучасної молоді. Більше того, як і зараз від регіону до регіону відрізнявся побут, традиції та навіть сприйняття життя. То якими були жінки Закарпаття за радянських часів? Чим вони відрізнялися від сучасних жінок? І що саме сприяло відмінним від нашого часу поглядам на життя? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodka.com.ua.
Як виховувалась більшість радянських дітей?
Щоб розуміти психологію людини в юності, варто спочатку заглибитися в її дитинство. Умовно до покоління тих, хто ще виріс у Радянському Союзі, можна віднести дітей, які народилися в 60-80-ті роки ХХ століття. Багато психологів сучасності сходяться на тому, що це були останні травмовані діти тих часів. Хоча і після розвалу СРСР, тобто покоління 90-х, все ж таки визнають таким собі поколінням Радянського Союзу. Які ж проблеми були у цих дівчаток хлопчиків? Проблема в тому, що в 70-х роках не було оплачуваної декретної відпустки, тому були дуже поширені цілодобові ясла, інтернати та садки. Ще маленьких дітей віддавали в ясла, де досить депресивна радянська педагогіка вибивала з малечі залишки домашнього тепла. Звичайно ж, не всі батьки одразу після народження віддавали своїх дітей у ясла відбираючи, у них любов, домашнє тепло та частку дитинства, але на теренах як усього СРСР, так і зокрема Закарпаття, це було досить поширеним явищем. І проблема тут була не в тому, що батьки хотіли позбутися дитини або не хотіли взяти кілька років відпустки, а в тотальному дефіциті. Батькам необхідно було в такій країні вистояти в чергах, дістати якихось речей та їжі, знайти їх для початку, домовитися по блату, а потім ще прийти додому, наготувати, прибрати без будь-якої техніки, випрати руками й це все після важкої праці на якомусь заводі. Тому діти часто залишалися самі з собою. Їм треба було самим сходити до школи, самим приготувати, нагодувати себе, поприбирати, самим сходити на якісь гуртки, магазин, самим повчити уроки.
Саме з цих причин найкращі діти в СРСР – це ті, хто ставав максимально самостійним. Це була не забаганка батьків чи бажання дітей, а основна стратегія виживання. Любов до батьків можна було проявляти спрощуючи їм життя, а відповідно приносячи своє життя в жертву.
Важливо й те, що людина відчувала себе затиснутою з двох боків і ніде не можна було сховатися від несправедливого світу. Садок, школа, інститут безперервно соромили людину, досить часто навіть публічно скаржилися на людей батькам, а мама і тато, у свою чергу, ніколи не брали сторону дитини. Адже часто самі батьки росли в таких самих умовах і також боялися педагога, як і дитина.
Жінка-домогосподарка чи жінка-працівник?
У СРСР вважалося, що визначальним чинником рівноправності жінок у суспільстві є їхня участь у суспільному виробництві. Тобто головним моментом рівноправності жінок та чоловіків є її участь у суспільній праці. Праця вважалася основою емансипації жінки, її економічної незалежності, а також сприяла розвитку особистості та підвищення ролі як у житті суспільства, так і в житті сім’ї. У деяких областях, включаючи Закарпатську, проводилася досить агресивна політика в об’єднанні ролей жінки. Тобто пропаганда була спрямована на поєднання ролей матері та трудівниці.
На початку 1961 року законодавчо було затверджено таку професію як домогосподарка. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ “Про посилення боротьби з особами, які ухиляються від суспільно корисної праці та ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя”.
Згідно з цим указом, люди, які не працювали понад чотири місяці на рік, притягувалися до кримінальної відповідальності. Після запровадження цього указу не працювати дозволялося лише домогосподаркам, які мали дітей, – незаміжніх та бездітних жінок за дармоїдство притягали до кримінальної відповідальності.
Тобто тоді жінок розділили на два типи: домогосподарка та ледарка, яка просто сидить удома.
СРСР визначав соціальні ролі та сфери застосування активності жінок, намагався нав’язати жінкам певний набір стратегій поведінки, сформувати певні нові потреби, смаки, пріоритети, будуючи нову ієрархію норм, цінностей, дозволених та офіційно схвалених практик побутового життя та дозвілля.
Чого соромилися жінки у СРСР?
Жінки не могли просто проводити час із чоловіками. Звичайно ж, у великих містах на кшталт Харкова та Києва простежити за цим ніхто не міг, а ось Ужгород був досить маленьким містом і дізнатися, що дівчина часто зустрічається з чоловіками, неважко. У Радянському Союзі часто говорили про мораль і вимагали від жінок відповідати певним ідеалам. Навіть якщо заміжня жінка опиниться в компанії чоловіків, її можуть запідозрити в зраді, що вже говорити про жінку, яка мала роман на стороні. Таку жінку починали ганьбити, що вона аморальна.
Жінок за радянських часів соромили за безлад в хаті. На Закарпатті навіть у ХХІ столітті у більшості сімей залишається традиційний устрій, де жінка — домогосподарка, а чоловік — працівник. Що тут говорити про часи СРСР? Тому одним з основних обов’язків жінок Закарпаття, та й СРСР, було ведення домашнього господарства. Вони готували їжу, прали, мили, чистили, прибирали, шили, в’язали, пекли. При цьому сучасної техніки такої як пилотяг, посудомийка, мультиварка і тому подібних речей не було, тому жінкам було набагато складніше. Тих, хто не хотів займатися домашньою роботою, висміювали та соромили у колі друзів, знайомих та сім’ї.
Заміжжя для людей було головною метою та сенсом життя. Ідеологія тих часів говорила, що кожен громадянин СРСР має створити центр суспільства – сім’ю. У Радянському Союзі одружувалися рано, а потім деякі пари один одного терпіли все життя. Цивільний шлюб засуджувався і називався співмешканням. При цьому слово мало вкрай негативний відтінок.
Ще трохи фактів про радянських жінок
Крім того, що дівчина мала стежити за побутом і ходити на роботу, вона так само повинна бути привабливою. Ідеальна радянська жінка струнка і красива, бо робить гімнастичні вправи та стежить за собою. Навіть якщо є якісь незначні недоліки, завдяки порадам з журналу все можна було, в теорії, виправити. Наприклад, якщо робити вправи для підборіддя, то вважалося, що воно підтягнеться, а друге у разі чого пропаде.
Окрім занять спортом, ідеальна домогосподарка ще й стежить за спортивними подіями країни та світу, а також відвідує різноманітні змагання.
Радянська дівчина мала знати маленькі таємниці про догляд за шкірою та волоссям, тому вона завжди виглядала красивою. Найцікавіше, що саме жінки Закарпаття знали все про догляд за шкірою, адже саме їм дісталися секрети краси від бабусь та прабабусь. Жінки на Закарпатті з давніх-давен не користувалися косметикою, а переважно використовували народні засоби. Саме тому Закарпаття виявилося у цьому плані ідеальним регіоном Радянського Союзу. Звичайно ж, не всі жінки виконували правила, які їм нав’язувалися, але більшість не хотіли бути білою вороною.