На Закарпатті мешкає безліч талановитих людей, які займаються творчістю. Свого часу тут народилися та проживали такі люди як Еріка Герцег, Микола Йовбак, Ліза Іванцова, Андрій Любка, Святослав Вакарчук, і це далеко не повний список. До цих імен можна сміло записувати й Василя Ґренджа-Донського. Чим же займалася ця людина? Як він прожив своє життя? І чим він запам’ятався людям? Про це і йтиметься у статті на сайті uzhhorodka.com.ua.
Перші роки життя великого поета
23 квітня 1897 року в подружжя Степана та Олени Ґренджів народився син, якому батьки дали ім’я Василь. Загалом через якихось двадцять років твори цієї людини знатимуть дорослі та малюки, закарпатці та галичани.
А поки що хлопчик пішов до народної школи у Воловому. Щоправда, закінчити навчання Василь Ґренджа не зміг, бо його батько застудився на лісорозробках і відтоді все життя тяжко хворів на туберкульоз, через що не мав грошей на навчання сина. Василь Ґренджа-Донський закінчив лише шість класів. Хлопчику потрібно було знайти роботу, а тому він пішов працювати помічником дяка. За скибку хліба хлопчик читав Псалтир над померлими та співав на похоронах.
У 1912 році він пішов працювати листоношею за їжу і притулок у коморі контори. Також у цей час він влаштувався переписувачем у місцевого адвоката. У вільний від роботи час хлопець займався самоосвітою та склав іспити за повний курс школи, а також вивчив угорську мову.
На жаль, далі працювати й вчитися він не міг, оскільки розпочалася Перша світова війна. У 1915 році з 12-м гонведським полком Василь Ґренджа-Донський потрапляє на фронт, а під час наступу Брусилова у серпні 1916 року його було тяжко поранено. Куля пройшла через його груди та продірявила легені у двох місцях. Після того, як він вилікувався в Будапешті, його спрямували спочатку на румунський, а згодом і на італійський фронт. На щастя, для самого Василя справжніх боїв уже не було, а Австро-Угорська монархія розвалилася. Вже після кінця Першої світової війни брав участь в Угорській революції як офіцер. Хлопець ні на мить не переставав вчитися. Під час свого лікування він склав іспити за два курси Торгової академії, а після спрямування його на румунський фронт – і за останній третій.
У 1919 році, коли Василь Ґренджа-Донський був у Будапешті, він познайомився зі своєю першою дружиною Манцикою. Незабаром у них народилися дві доньки – Аліса та Ольга. На жаль, шлюб виявився недовготривалим, тому що дружина виховала Ольгу повністю як угорку, що дуже не подобалося поетові. У 1930 році шлюб розпався. Досить швидко Василь знайшов собі другу дружину. Маруся Ґренджа-Донська виявилася надійним помічником та соратником Василя Степановича.
Повернення додому
У 1921 році чоловік повернувся на Закарпаття. З цього часу і розпочинається його літературна діяльність. Життя та творчість Василя Ґренджи-Донського охоплюють два важливі періоди. Перший – на рідному Закарпатті, де він писав та видавав свої твори та редагував журнал “Наша Земля” з 1927 по 1928 роки. Цей журнал був першим на Закарпатті українським літературно-громадським органом радянофільського спрямування. У цьому журналі друкувалися твори радянських письменників, особливо з Радянської України, статті про життя та культурний розвиток країни.
Другий період – еміграція до Словаччини, куди Ґренджа-Донський зі своїми однодумцями втік з угорської в’язниці після придушення незалежної Карпатської України. Другий період був досить трагічним, але і по-своєму щасливим в історії краю. У 1938-1939 роках невелика гілка українського народу отримала можливість певною мірою проводити власну внутрішню та зовнішню політику, внаслідок чого було зроблено спробу формування української державності. Останню законодавчо закріпило рішення Сейму Карпатської України 15 березня 1939 року. Цей історичний акт слід розцінювати як другий після визвольної боротьби 1917-1920 років. На пропозицію Августина Волошина Василь Ґренджа-Донський очолив редакцію урядової газети “Нова свобода”. Чоловік відображав у газеті зазіхання угорців на Закарпатті та на внутрішні потреби краю. 4 березня 1939 року письменника включили до відділу преси та пропаганди, очолюваного Володимиром Комарницьким. Розпочиналися трагічні дні Карпатської України. Розстріли, в’язниці тепер стали звичайним явищем. Якраз Василя Ґренджу-Донського заарештували та помістили до тячівської в’язниці, а згодом перевели до концтабору Орьюлопош. 5 липня 1939 року отримав повістку, за якою вважався вільним, хоча зобов’язувався періодично ходити до поліцейської дільниці, щоб відмічатися. Знаючи, яке відношення буде в угорської влади до нього, він якраз і вирішує зі своїми однодумцями іммігрувати до Словаччини.
Після захоплення Словаччини радянськими військами Василь Ґренджа-Донський продовжив писати велику кількість творів, хоча цензуру ніхто не скасовував. Помер великий закарпатський письменник 25 листопада 1974 року у Братиславі.
Твори Василя Ґренджа-Донського
Вже на початку 20-х років Ґренджу-Донського полонила історична тематика. В 1922 році на сторінках журналу “Бджілка” він опублікував історичну поему “Червона скеля”, а в 1925 драму “Сотня Мочаренко”. В 1923 році видає збірку віршів “Золоті ключі”, в 1928 “Тернові квіти полонин”, в 1936 виходить збірка “Тобі, рідний край”, а також історична повість “Ілько Липей – карпатський розбійник”. Революційним подіям 1918-1919 року, що відбувались на закарпатській Гуцульщині, він присвятив збірку оповідань “На зустріч волі”.
Вже за радянських часів з-під його пера вийшли нові поетичні твори, зокрема, “Криваві тумани”, “У тилу ворога”, “Наше півстоліття” та “У століття Т. Шевченка”. Також у 1960 році Василь Ґренджа-Донський взявся за перероблення своїх ранніх творів – “Олена Верховинка”, “Князь Лаборець”, “Василина – княжна гуцулії” та багато інших. Також Василь Ґренджа-Донський написав кілька драматичних поем. В 1948 році він написав поему “Зруб”, в 1945 “Русалка”, в 1966 він видає книжку “Спогади”, а в 1968 “Пряшев”. Що ж до преси, то в цей час письменник підготував до друку “Мадярські звірства”, проте вони побачили світ лише завдяки дочці поета вже після його смерті. Останні роки свого життя письменник працював над романом “Сини Верховини”, який планувалося видати у двох томах. У численних листах до дочки у США постійно знайомив її з просуванням роботи над романом. На жаль, завадила дописати цей роман раптова смерть поета. Виданий цей незакінчений роман не був, але було виданий інший твір під назвою “Щастя та горе Карпатської України: Щоденник”.
Пам’ять про поета
У грудні 2011 року було відкрито меморіальну дошку на будинку в Ужгороді, де до 1938 року проживав Василь Ґреджа-Донський. Скульптором виступив Іван Маснюк.
12 квітня 2016 року на честь поета в селі Олешник Виноградівського району перейменували вулицю В. Трешкової. Також на честь Василя Ґренджі-Донського названо вулиці у Хусті та Мукачеві. 12 листопада 2019 року у Києві вулицю Пшеничну перейменували на вулицю Ґренджі-Донського.
В Ужгороді ЗОШ №6 та площа носять ім’я закарпатського письменника.