Українські жінки завжди прагнули виглядати привабливо. Аби шкіра була чиста, дівчата використовували для вмивання воду із цілющого джерела або росу, зібрану з рослин. Губи фарбували соком ягід, буряк використовували замість звичного рум’яна, а очі робили виразнішими за допомогою чорних вугликів з печі. Аби підкреслити білизну обличчя, українки натирали щоки пудрою з вівсянки. Навіть вигадували альтернативу сучасним духам та носили стебельце м’яти за пазухою, аби завжди пахнути свіжістю. Що тільки не вигадували українські жінки, аби завжди залишатися незрівнянними красунями. Проте радянська влада на теренах Закарпатської області та у цілому України докорінно змінила стандарти краси, пише сайт uzhhorodka.com.ua.
Образ радянської жінки
Ідеальна радянська жінка мала поєднувати у собі безліч характерних рис. По-перше, вона повинна багато працювати та бути невпинною бджілкою-трудівницею. Радянська пропаганда таким чином намагалась залучити закарпатських жінок до колективізації та погодинної роботи. По-друге, радянський ідеал краси – це вірна державі та чоловікові панянка. Проте багато шлюбів у цей час вкладались по розрахунку, тому жінки часто стикались з насиллям. На жаль, чоловік вважався головою родини та головним годувальником, хоча усі жінки мали працювати в обов’язковому порядку, адже цього вимагала від них держава. Суспільство толерувало насилля, якщо жінка справді була «неслухняною». По-третє, вона мала бути хорошою матір’ю та господинею. Жінки виховували дітей, прибирали у хаті, готували їжу, прали одяг. Варто зауважити, що у радянські часи дітей у сім’ї було дуже багато, адже держава заохочувала жінок народжувати. Створювались спеціальні титули «Мати-героїня», тобто ненька, яка народила та виховала п’ятьох або більше дітей. Були також нагороди «медаль Материнства» та «Материнська слава».
Крім цього, жінка завжди мала залишатись привабливою: доглядати за волоссям, підтримувати хорошу фізичну форму, бути акуратною та витонченою. Дівчата з юних років займались спортом, адже ідеологія партії прославляла жінок атлетичної фігури. Також популярним було поняття натуральності, тому макіяж, прикраси та яскраве вбрання відходили на другу сходинку і втрачали свою актуальність. У радянському союзі панувало табу на сексуальність. Жінкам не можна було проявляти свою «легковажність». Контролювали не тільки зовнішній вигляд панянок, а ще їхню манеру спілкування та поведінку. В українському суспільстві компліменти в цей час майже зникли.
Варто зауважити, що в Україні жінку завжди поважали, вважали берегинею домашнього вогнища та прославляли. У слов’ян взагалі існував матріархат. Українські чоловіки завжди прислухались до думки своєї обраниці, слухали її порад та разом розв’язували спільні проблеми. Радянський союз намагався винищити взаєморозуміння та повагу в українських родинах та перетворити жінку на рабиню чоловіка. На щастя, ідеологія комуністичної партії не змогла цього зробити.
Одяг
Одяг є важливим елементом, адже саме він найбільше впливає на наш зовнішній вигляд, а також допомагає проявити свою унікальність. До приходу радянського союзу міщанки орієнтувались на моду Європи, тому носили відкриті, яскраві, короткі сукні, рукавички, капелюхи, прикраси. Проте з приходом на наші землі радянської влади одяг та аксесуари стали вважатись вульгарними. Будь-які елементи вбрання жінок чи чоловіків не мали підкреслювати статус родини. Усі одягались практично однаково. Домінували сірі, чорні та білі кольори. Спідниця чи сукня обов’язково мала прикривати коліна. Жінки не носили штанів. Якщо дівчата порушували хоча б один пункт, то їх з легкістю могли арештувати. У молодому віці панянки носили такі ж хустки, як і їх бабусі. Одяг зазвичай шили самостійно. Носили туфлі або чобітки, а кеди взували лише для занять спортом.
Косметика
Невдала перша п’ятирічка, деморалізація робітників та настрої проти панування радянської влади, що існували у суспільстві, призвели до послаблення тоталітаризму та переслідувань. Активніше почала розвиватись й індустрія моди. Тепер жінка стала символом величі та краси радянської епохи. На території радянського союзу розпочали виробництво косметичних засобів та парфумів. Проте товарів виготовлялось мало, тому усіх жінок радянського союзу забезпечити продукцією було неможливо. Але де-не-де у районах Закарпаття у містянок поступово з’являлись перші помади, пудри та туш для вій та брів, яку перед використанням потрібно було зволожити гарячою водою.
Салони краси
У радянському союзі салоном краси вважались звичайні перукарні. Проте вся краса, яку наводили радянські майстри, могла протриматись лише тиждень, а потім жінкам знову доводилось їхати до салону. Стіни закладу жахали, адже величезні сушарки, залізні щипці для хімічних завивок та майстриня у білому лікарському халаті – нагадували психіатричну лікарню.
Жінки робили зачіски, як в актрис радянських фільмів, тому часто, незважаючи на різницю у віці, виглядали однаково. Хімічні завивки були надзвичайно популярними та могли змінити красунь до невпізнання, проте не всі жінки наважувались на такі кардинальні зміни. Також у салонах краси майстрині робили манікюр та педикюр.
Варто зауважити, що у радянському союзі все ще існував дефіцит товарів та професійних засобів догляду. Майстрам доводилось вдаватись до крайнощів та згадувати народні методи. Наприклад, коли закінчувались шампуні, перукарка могла помити волосся пивом. Також хмільними напоями змочували пасма перед тим, як накрутити їх на бігуді. А водою з цукром змащували чубчики та начоси. Пиво та розчин глюкози замінювали засоби для фіксації волосся. Проте запах у салоні був не найкращий.
На початку шістдесятих усі, без виключення, ходили з начосом: і дорослі жінки, і юні дівчатка. У навчальних закладах комісія перевіряла учениць на наявність начосу. Школярок могли відправити додому, якщо зачіска не відповідала стандартам тодішньої моди та була недостатньо гладкою. Захоплювались об’ємними кучерями усі, тому так і почали укладати волосся у «вулик».
На кого рівнялись красуні?
Еталоном краси у радянській Україні вважалися відомі артистки. Актриси та співачки були прикладом для наслідування. Часто радянська влада маніпулювала жінками за допомогою ідеальних образів з телеекранів. Дівчатам нав’язувала один і той самий стиль одягу, однаковий макіяж, схожі зачіски. Артистка Любов Орлова була справжнім еталоном краси, ходили чутки, що вона навіть наважилась на пластичну операцію. Звичайні жінки не знали про існування пластичної хірургії, адже такої послуги не було у звичних салонах краси. Дівчата з величезним подивом спостерігали як Орлова молодіє та стає кращою з кожним днем на екрані. Жінок охопило почуття заздрості, тому вони створювали маски з ефектом омолодження за допомогою огірків та сметани.
Жінки завжди хочуть виглядати молодими та привабливими. Дівчата готові йти на будь-які жертви заради омріяного результату. Саме тому в епоху правління СРСР існувало багато абсурдних способів, аби досягти бажаної привабливості. Проте у погоні за вічною красою радянські жінки втрачали свою індивідуальність та навіть не помічали як ставали копіями одна одної. Адже саме одяг, макіяж та зачіска допомагають проявити своє внутрішнє я та підкреслити свою унікальність.