В Україні народилося і виросло безліч талановитих людей. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка найвідоміші з них та найпопулярніші, а скількох поетів та поетес майже ніхто не знає. Однією з таких поетес, драматургів, письменниць, редакторок, громадських діячів, упорядниць антології закарпатської літератури ХХ століття, у тому числі поезії та прози є Галина Малик. Яке ж було життя у цієї великої жінки? Чим вона відома серед, хоч і невеликого, кола людей? І що її спонукало займатися цим? Про це і буде розказано у статті на uzhhorodka.com.ua.
Історія життя Галини Малик
Галина Миколаївна народилася 12 серпня 1951 року у Бердянську Запорізької області. До 13 років вона прожила у цьому місті, а 1964 році вона з батьками переїжджає до Закарпаття в село Середнє. Тут вона закінчує школу і одразу після того йде працювати коректором у міську друкарню та журналісткою до ужгородської преси. У 1975 році вона вступає до Ужгородського державного університету на філологічний факультет, який успішно закінчує у 1980. У 1986 році була видана перша дитяча книга Галини під назвою “Страус по річці пливе” у видавництві “Райдуга”. З закінчення інституту та до 1990 року жінка була головою відділу інформації з культури та мистецтва Закарпатської області.
У 1991 вона влаштовується на нову роботу і стає головною редакторкою видавництва “Закарпаття”. У 1998 в цьому видавництві відновлюють випуск журналів для малюків “Віночок” та для старших дітей “Наш рідний край”.
З того ж 1991 року Галина Малик є членом Національної спілки письменників України. У 2005 році її призначають головою оргкомітету щорічного книжкового ярмарку “Ужгородський книжковий Микола”. Також її призначили заступником голови Асоціації творчих жінок Закарпаття під назвою “Нова форма”, а також вона увійшла в експертну раду всеукраїнського рейтингу “Книга року” в номінації “Дитяче свято”.
Як Галина стала талановитою поетесою?
Батько дівчинки працював вченим-агрономом, а мати була вчителькою. Саме тому книга у сім’ї була необхідним атрибутом і батьки виписували для ще малої Галинки всі дитячі журнали, які тоді друкувалися. Письменниця в одному із інтерв’ю розповідала, що пам’ятає свій подарунок на п’ятий день народження. Подарунком стала маленька книжка з українськими народними казками. Ця книжка стала для неї і букварем, і розвагою на довгі роки, і вчителем по життю. У школі Галина Малик навчалася досить легко, бо дуже любила читати. Крім читання, вже в ті роки Галина любила писати власні вірші. Вона навіть казала, що саме там здобула свою першу премію за найкращий вірш на вечорі, присвяченому Тарасу Шевченку. Перша публікація її дитячої поезії відбулася у жовтні 1976 року в місцевій газеті “Закарпатська правда”.Саме після цього випадку вона почала ще більш старанно писати вірші, які згодом публікувалися в обласних журналах, таких як “Барвінок”, “Початкова школа” і “Малюк”. Деякі твори, які не підходили під тематику цих журналів, публікувалися у “Веселий ярмарок”, “Первоцвіт” та “Дзвінке джерело”.
Творча спадщина письменниці та головна особливість у її творчості
Галина має просто величезну творчу спадщину. Вона є автором 68 окремих книг прози та поезії, а крім цього величезної кількості творів для дітей, які публікувалися у вітчизняних збірниках. Найсмішніше, що Галина ніколи всерйоз не думала ставати дитячим письменником. Її талант розкрився лише тоді, коли вона почала створювати твори для своєї маленької доньки. За допомогою цих творів вона намагалася пояснити своїй дитині прості для дорослої людини, але дуже важливі істини. Завдяки такому підходу вона стала улюбленою письменницею для мільйонів інших дітей.
Це не єдиний секрет Галини. З перших днів своєї творчості Галина Малик дуже серйозно і, що найголовніше, вимогливо ставитись до своєї творчості. Як зізнається сама Галина, вона щодня намагається опанувати секрети майстерності у абсолютно різних формах та жанрах. Вона дуже відповідальна людина і якщо береться за щось, то має опанувати це досконало. Коли вона тільки починала свою творчу діяльність, вона прочитала величезну кількість матеріалу з історії літератури, педагогіки, безліч дитячих письменників, таких як Чуковський та Маршак. Взагалі жінці дуже подобається писати твори. Як каже сама Галина, під час написання своїх оповідань вона ніби стрибає назад у часі і стає тією маленькою дівчинкою. Тільки після цього вона намагається написати так, щоб саме тій маленькій дівчинці сподобався її твір.
У 1985 році в журналі “Молоді Закарпаття” були надруковані чудові твори Галини, такі як “Чому Равлик ховається”, “Про хмару, яка хотіла, щоб її пам’ятали” та “Папуга, яка хотіла навчитися розмовляти”. У 1988 році виходить чудова казка “Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії”, яка набуває небувалої популярності і в тому ж році удостоюється премії імені Олександра Копиленка. Більше того, ця книжка набуває популярності не лише в Україні, а й у Франції, Німеччині, Італії, Польщі та багатьох інших європейських країнах. В Україні ж цю повість перевидавали цілих 18 разів.
Звичайно ж, Галина писала не лише дитячі казки, а й пробувала себе у жанрі фентезі, яке було спрямоване як на малечу, так і на юнаків. Більше того, через свою пристрасть до письменницької діяльності вона є однією із засновниць українського новітнього коміксу в літературі. Твори Малик змогли встановити в українській дитячій літературі низку не схожих до цього жанрів, розширили мовні та деякі стилістичні можливості, а крім цього змогли ввести в українську прозу нових героїв та проблематику. Наприклад, в 2019 у “Видавництві Старого Лева” була опублікована весела книжка-картинка, яка мала назву “Піратський маршрут”, а в іншому видавництві під назвою “Знання” вийшов лицарський роман-дилогія під назвою “Подорож і подвиги лицаря Гірчика”.
Також Галина дуже любила перекладати мистецькі твори. Вона перекладала для українських дітей книги з англійської, російської, угорської, словацької та болгарської мов.
Проблеми, про які говорить Галина Малик
Більшість авторів так чи інакше торкаються якихось політичних чи суспільних проблем. Галина Малик зазвичай намагається достукатися до суспільних проблем, які торкаються дітей. Зазвичай, вона робить це через телебачення, але іноді це транслюється і через книжки. Наприклад, вона написала книгу “Абра&Кадабра” та “Мандри і подвиги лицаря Горчика”. Ці книжки відображають політичне життя України. В обох книгах відбуваються події тих років та показані звичаї діячів всеукраїнського та районного масштабу. Звичайно, напряму про це не каже письменниця, але дорослим одразу стає зрозуміло, про що йде мова.