Косметика не завжди була буденністю, як у ХХІ столітті. Колись косметикою користувалися лише аристократки та актриси. Жінки вже в XIX столітті хотіли виглядати красивішими, а тому намагалися вдатися до деяких хитрощів, таких як натирання щік буряком або відбілювання обличчя миш’яком. Багато з цих хитрощів знали навіть радянські дами, але, правда, в XX столітті з’явилася вже хоч якась косметика. І багатьом цікаво, якою косметикою користувалися їхні бабусі та прабабусі на Закарпатті. Яким було ставлення до жінок на Закарпатті, які фарбувалися? І яку косметику використовували більше: доглядову, або декоративну? Про це й йтиметься у статті на uzhhorodka.com.ua.
Як у тренд почала входити косметика у Радянському союзі?
Революція в Російській імперії та прихід до влади більшовиків повністю скасував класовий поділ. Одразу після революції почалося відновлення економіки, а разом з тим і покращення життя, щоправда не для всіх. Класова нерівність між містами та селами була помітна всім. Але, попри це, виходили цілі журнали, яка показували красиве життя та модний одяг. Одночасно з образом простої жінки показувалися і привілейовані дами владної верхівки, які одягалися по-іншому, і, більше того, наносили на обличчя косметику за тогочасною європейською модою. Між столицею та провінцією була ціла прірва. З часом користуватися косметикою будуть жінки з села і маленьких містечок, але навіть для центральних міст СРСР уряд намагався навести лад у парфумерно-косметичній сфері. Для цього було створене Державне об’єднання ефірно-жирових есенцій в Москві та Ленінграді. Ужгород не став виключенням з цього правила і багато привілейованих жінок користувалися косметикою. Звичайно, вся косметика була дефіцитною та дуже дорогою.
Чи вся косметика була радянська?
Не всі жінки, які мали гроші, користувалися тільки радянською косметикою. Більше того, на всіх її не вистачало. Ті, хто міг собі дозволити купувати в комісійних магазинах, неодмінно робили покупки саме там. Там було безліч європейської продукції, наприклад, найпопулярнішою серед радянських жінок, та зокрема закарпаток, була французька марка “Коті”, яка спеціалізувалася на пудрах, помадах та туші.
Як чоловіки ставилися до нового жіночого захоплення?
З приводу чоловіків, то звичайно, тут ситуація була дуже неоднозначною. Хтось із закарпатців говорив про те, що йому дуже подобається нове жіноче захоплення, хтось казав, що це не сильно його турбувало, а хтось виступав за природну жіночу красу. Але більшість все ж таки критикували косметику на жіночому обличчі. Коли жінки тільки-но починали наносити косметику на обличчя, чоловіки вважали це непристойним і навіть вульгарним. Звичайно ж, це багатьом не подобалося ще й через те, що не можна було зрозуміти з самого початку, яка дівчина перед ними стоїть – гарна чи все ж таки добре нафарбована.
Декоративна косметика мешканок Закарпатської області
У мешканок, як усієї УРСР, так і Закарпатської області, зокрема, була дуже популярна тенденція – копіювати образи відомих актрис з фільмів. Для цього, звичайно, був потрібен цілий арсенал косметики. У кожної закарпатки, що поважає себе, в сумочці були тіні, рум’яна, туш, пудра, тональний крем і помада.
Отже, першими у списку були тіні. У СРСР була дуже популярна палетка тіней від “Елена”. У таких палетках нейтральних кольорів взагалі не було, тож усі громадянки СРСР могли нафарбувати очі сірим, фіолетовим, зеленим чи блакитним кольором. Саме ці кольори стали своєрідним символом СРСР.
З рум’янами у всьому СРСР була проблема, та й закарпатки не стали винятком. Цей продукт практично неможливо було знайти на полицях магазинів, а ті жінки, яким пощастило і які все ж таки змогли вхопити цю заповітну баночку, були не просто засмучені, а розчаровані. Проблема була в тому, що рум’яна були жахливої якості: вони були жирними. Щоб не обмежувати себе в рум’янці на обличчі, радянські дами пішли на хитрість. Вони купували замість рум’ян помаду, яку наносили на свої щоки.
З тушшю все було в рази краще, ніж із рум’янами. Туш була єдиною на все СРСР і називалася “Ленинградская”, але товар не був дефіцитним. Це був єдиний спосіб зробити погляд більш виразним. Туш являла собою маленьку чотирикутну коробочку, вона була жорсткою, нагадуючи стару фарбу, а в комплекті йшов плоский пензлик, на вигляд, як зубна щітка. Чорну пасту всередині потрібно було чимось розвести, хтось робив це водою, а хтось своєю слиною. Потім така паста наносилася на вії і розчісувалася акуратно пензликом. Через таку пасту вії могли склеїтися, тому власницям густих вій необхідно було розділяти їх голкою після процедури.
З пудрами у закарпатських красунь все було дуже добре. Вибір був справді величезним. Найякіснішими пудрами були “Восток”, “Балет” та “Бархатистая”, коштували вони, звичайно ж, відповідно дорого. Такі пудри, як “Эллада”, “Красная Москва”, “Сказка” й “Кремль” були гірші, але все ж таки і ціна менша, а ось пудри “Кармен” та “Сирень” були дуже дешевими та дуже неякісними. У таких пудрах не було ні дзеркал, ні спеціальних спонжиків, а тому, щоб нафарбуватися, необхідно було знайти дзеркало і шматочок вати.
Довгий час громадянки СРСР, відповідно і дівчата Закарпаття використовували тональний крем від “Балет”. Він був дуже густий. Такий крем, для багатьох сучасних дівчат здався б не просто жахливим, а таким, який не можна використовувати за жодних обставин. Але на той час в українських жінок вибору не було. До того ж, крем існував в одному відтінку, який перетворював природний тон шкіри на відтінок шкіри мерця. Звичайно ж, і в цій ситуації дівчата знайшли вихід – вони розбавляли такий жахливий тональний крем зволожуючим, тим самим досягали потрібної консистенції і також могли наблизити відтінок до більш природного.
З помадою в СРСР було туго, а Закарпаття взагалі було досить віддаленим від Москви регіоном, тож закарпаткам діставалися лише крихти. Тому будь-яка помада використовувалася повністю. Більше того, залишки помади з колбочки виколупували сірником. Та й в кольорах не було якоїсь особливої різноманітності. У магазинах були представлені бордовий, червоний, рожевий та кораловий колір.
Доглядова косметика закарпатських жінок
Якщо все так погано було з декоративною косметикою, то може з доглядовою все було краще? І ні, в сфері доглядової косметики все було, мабуть, навіть гірше, ніж в декоративній. Якщо у випадку з декоративною косметикою був просто дефіцит, але дівчата намагалися хитрувати, адже можна стати красивою тут і зараз, то доглядати за собою довго і болісно ніхто не хотів. По-перше, коштів на доглядову косметику йде багато, а ефект усім здавався гіршим, ніж від декоративної, по-друге, це коштувало дорожче, та й по-третє, через поради деяких вчених того часу багато хто вважав, що така косметика просто не потрібна. Наприклад, у той час говорили, що для догляду за шкірою вистачить лише не надто часто вмиватися милом, уникати впливу низьких температур та по можливості використовувати зволожуючі креми. Про всякі тонери, сироватки та гелі для вмивання ніхто й знати не знав. Тому на той час закарпатки використовували традиційні методи догляду за шкірою. Наприклад, вони наносили розім’яту полуницю на шкіру для її очищення, створювали маску з дріжджів, спеціальні креми з меду або, наприклад, маску з яєчних жовтків.